Братцы и сестрёнки, я вам сейчас расскажу немножко про свою последнюю авантюру, которую я уже успела окунуться, как закладку в небесах наркотического эйфории. В один прекрасный летний день я решила исполнить свою заветную мечту - попасть в цирк, но при этом на халяву получить удовольствие от псилоцибиновых грибочков, затаренных специально для этого мероприятия. У вас глаза на весу виснут, да? Давайте, не будем тянуть кота за хвост, начну растекаться по сабжу прямо сейчас!
Если вы не в курсе, что это за крутые грибы такие, то я помогу освежить вашу дымную память. Псилоцибиновые грибы, это такие штуковины, что когда их съесть, глаза начинают светиться, мысли прямо на глазах преобразуются, а мир вокруг становится ярче, как будто ты попал в новую реальность. В общем, это нечто потрясающее, особенно когда все вокруг - работают такие однотипные офисники, а тебе ничего не надо, чтобы попасть в рай.
Итак, моя история началась с того, что я решила купить себе грибы. Мне сказали, что толкают их на секретной площадке, где только по паролю можно попасть, ну и туда-то я и рванула. Крисовая баба, от которой прошел глюк, меня приняла довольно доверительно. "Девочка, давай без лишних вопросов, тебе нужны грибы?". Я кивнула, улыбнулась и перевозбуждение захлестнуло меня словно волна.
"Догоняться будешь?", - спросила меня крисовая баба, одновременно тыкая GPS-навигатором в своем айфоне. Посыпьте мне дозу, пожалуйста". Все как у банды подпольной, я подумала, но лишь в самом позитивном смысле.
Тем временем, я не могла не заметить, что вокруг меня было много урбанистических парней и девушек, несущихся туда-сюда. Они шептались о чем-то, смеялись и толкали кайфовые закладки друг другу. Мое сердце забилось чаще от предчувствия окунуться в их общество. Какая классная "компашка", как мы говорим в нашем сэмпле языке!
| Характеристика |
Описание |
| Мои эмоции |
Перевозбуждение, восторг, радость |
| Голова |
Непрерывный глюк, циркаческий танец мыслей |
| Сердце |
Бешеный ритм, как будто конопля в нем зарастает |
Наконец, пришла очередь выйти на арену цирка. У меня такое чувство было, что меня взорвут каким-то пиротехническим шоу, но в итоге я попала прямиком в сказку. Я видела всю картину, как в розовых очках: акробаты летали в воздухе, жонглеры крутили шары, а клоуны катались вперед-назад и показывали самые крутые трюки. Я даже уверена, что некоторые из них тоже были на грибах, потому что их глюк меня затянул с первого взгляда.
Такое впечатление, что я попала в альтернативную реальность, где все смешалось - псилоцибины, глюки, цирковые трюки. Это было такое крутое путешествие на волне эйфории!
В общем, друзья, я была в шоке. Мой мозг, обрабатывающий эти новые впечатления, работал на полную катушку. Я глазела на арену цирка, пытаясь впитать в себя каждую деталь этого потрясающего шоу. Я чувствовала себя свободной, как птица псилоцибиновой свободы, парящей между небом и землей.
По окончании представления я спускалась к земле со стула, перевозбуждение отпустило меня и я поняла, что самое время сделать реальный отчет в голове. Крисовая баба не нашлась, чтобы еще раз толкнуть грибочки, но мне стало понятно, что этот опыт - один из тех, что останутся в памяти на всю жизнь. Я присела на скамейку в парке, где всегда можно найти вдохновение, и просто наслаждалась этой псилоцибиновой магией, что переполняла мою душу.
И вот, братцы и сестрёнки, такая вот история про псилоцибиновые грибы и цирк. Я надеюсь, что вы уловили атмосферу тех эмоций, что я испытала. Кстати, не забудьте продолжать искать свои приключения и наслаждаться жизнью, пока она такая яркая и волшебная. Просто запомните, что главное - быть счастливыми сами и не забывать делиться этим с другими. Ну что, готовы к новым глюкам и приключениям на границе реальности? Тогда погнали, братцы и сестрёнки, погнали нашими внутренними GPS-навигаторами в неизведанные просторы псилоцибино-циркопоходочной эйфории!
Але, народ! Що там у вас по партіях та закладках? Збираюсь я рубати такий екстра наркотик, що аж слина піде. Не хочу просо себе прокачувати, чуйте сподіваюсь?
Отак, одного прекрасного дня я вирішила, що пора вийти зі звичних рамок та випробувати щось новеньке. Зокрема, псилоцибинові гриби – це моя нова вже закладка в житті. Я говорю, це вам не пудра або там щось інше примітивне. Але про все по порядку, давайте я вам розкажу, як саме це все сталося.
Закинувши свої початкові пошуки в інтернеті, я не очікувала такої кількості пропозицій. От це вам не будь-який звичайний хімік, ви знаєте. Ось так, роздивляючись серед зелених об'яв, я вибрала найбільш вигідну пропозицію – "Псилоцибінові гриби, перша якість. Краща ціна в місті!". Він мені до дому доставив, так що я навіть не замовляла.
Коли він до мене по прізвищу попер, видно було, що це не зовсім новак. Він мав такого чалого вигляду, наче вже накурився чимось інтересненьким. Після здачі грошей, я швидко повернулася до свого вай-фаю та розпакувала цей мій "сюрприз".
Ох, хлопці! Я замислилася, як все ж підкумарила. Якби ви бачили моє обличчя, коли я вийняла гриби з пакетика. Була там така краса, такий колір, як колорадський жук!
Щоб не загубити всю есенцію, я вирішила приготувати мушлі з цими щедрими грибами. Ну як, главний кухар у своєму пікантному надриві. Додала трішечки цибулі, часнику – вже слина пішла. А ще туди попала трошки масла, щоб це все гарно зігрілось. Та пропізнала їх таки, оті гриби – такі ріденькі, вчиняли вони хіба що втертий ефект на моє тіло та розум.
Тим часом, я облаяла свою ванну з повним розмахом. Вирішила, що досить мені бути звичайною, як всі інші. Хотілось чогось крутого, як в відео у блогерів. Та й фіг з ними, з тими блогерами – я сама можу зробити класні спа-процедури.
Діти, знаєте, моя ванна виявилась найкращим місцем для пісочниці. Там я слухала свою улюблену музику, плювала на всіх і все, і просто відчувала себе богом світу.
Наче я відкрила для себе нову сторінку в моєму житті. Кожен раз, коли я поправлялася, мені здавалося, що я здатна на все. Дивилася на своє відображення у дзеркалі та не могла повірити своїм очам – це ж істина, це царство, це абсолют.
Напевно, хтось може подумати, що я необдумана та безглузда. Але я не згодна. Я не химік, та але мої експерименти цілком вправляють моє чуття.
Тоді я згадала, що ще не випробувала кисеньну маску. Вирішила взяти свої спа процедури на новий рівень. Заскочила в аптеку, купила маску, ну і почала своє творіння.
Один з моїх друзів, також ветеран наркотичних розваг, сказав мені, що якщо хочу вижити, то маю порахувати час, скільки я збираюсь знаходитися у наркотичному оп'янінні. І ось я лежу на своєму новому шикарному дивані, підкумарена та готова відзначити найкращі миті свого життя.
Час летить, я проваляюсь в своєму світі, де немає ніяких проблем, страхів, лиш солодкий забуття. Невдовзі я починаю відчувати, що мій розум занурюється на глибину темряви, а думки стають вдвічі глибшими.
Здається, мені навряд чи вдасться убитися на наркотиці так сильно, як я хотіла. Це якщо говорити про фізичну смерть, звісно. Але відчути себе одним з тих світлих духів, які знаходяться між різними світами – ось це мені під силу.
Все вже позаду, я знаходжуся в тому стані, коли все просто хороше. Моя душа літає уночі, наче комаха навколо світла. А я знаю, що завтра все буде так само класно, бо я так само зачарована своїми закладками.
Друзі, навіть не знаю, як вас вітаю. Мабуть, найкращий спосіб – це запропонувати вам зі мною покататися на хвилі наркотичного екстазу. Але згадайте, що тут є свої правила та ризики. Дякую за увагу та пам'ятайте, що це все-таки молодіжний сленг.